«Невикористовуваний орган атрофується» — кажемо, коли забуваємо слова мови, якою давно не користувалися. Цей вислів чудово описує, як працює наш мозок. На щастя, його можна «відновити» — за допомогою lifelong learning.
Lifelong learning (LLL), в перекладі польською «безперервне навчання», — звучить не надто привабливо. Не в усіх школа асоціюється з чимось гарним, і напевно чимало читачів цього тексту можуть пригадати момент, коли вони отримали останнє в житті свідоцтво й полегшено подумали: ніколи знову! Однак ми дожили до часів, коли без постійного підвищення кваліфікації та навчання новому важко втриматися на ринку праці. Але вчитися можна не лише у школі, й LLL — це для людини природна, неймовірно проста й часто дуже приємна справа.
Використовуй або втратиш
Use it or lose it, тобто «використовуй або втратиш» — саме цього правила дотримується людський мозок у контексті навчання. Воно стосується явища нейропластичності, тобто здатності мозку змінюватися у відповідь на те, як часто чи інтенсивно ми використовуємо певні навички чи знання. Use it or lose it: як нейрогенез допомагає мозку залишатися придатним до навчання — ScienceDirect
Нейропластичність мозку — це захопливе явище. Вона дозволяє не лише постійно навчатися, а й відновлюватися після травм. Причому в будь-якому віці, а не лише — як раніше вважали — аж до дорослості. Мозок залишається пластичним до кінця життя! Є лише одна умова. Яка? Тут ми підходимо до згаданих приємностей. Над нейропластичністю мозку треба працювати, а такою працею є й навчання новому — наприклад, мові — і розв’язування кросвордів, читання книжки, настільні ігри, прогулянка чи смачний обідній сон.
«Старого собаку не навчиш новим трюкам». Та невже?
З нейропластичністю пов’язане іще одне важливе для мозку поняття: когнітивний резерв. Це своєрідна стійкість мозку до ушкоджень і нейродегенеративних змін, такий собі «запас мозку» на чорний день. «Невикористовуваний орган атрофується», пам’ятаєте? Нейронну мережу можна будувати, але можна й регулярно руйнувати поганими звичками: хронічним стресом, нестачею сну, надмірним вживанням цукру, палінням, зневодненням, а врешті — монотонністю. Зупинимося на останньому. Інша популярна приказка каже: «Старого собаку не навчиш новим трюкам». Це зовсім не так. Мозок обожнює нові трюки, а старий мозок критично їх потребує, адже когнітивна стимуляція — це ліки проти дегенерації нейронів.
Як це виміряти?
Звідки дізнатися, наскільки великий наш когнітивний резерв? Можна припустити, що він тим більший, чим довше ми навчалися різноманітних предметів у школі, але й поза нею, і чим менше наша робота була механічною, а більше вимагала розв’язання задач і підвищення кваліфікації. Когнітивний резерв формують регулярне читання, письмо, прослуховування подкастів, розв’язання кросвордів та логічних задач, а також вивчення нового, наприклад, іноземної мови чи гри на інструменті. На когнітивний резерв впливає й соціальне життя й часті контакти з іншими людьми. Має значення все: і волонтерська робота, і розмови під час прогулянок із собакою.
Як тренувати мозок після п’ятдесяти?
Дослідження доводять, що після 40 років наш мозок починає скорочуватися зі швидкістю приблизно п’ять відсотків за десятиліття, але відчутніше це проявляється вже після 50 Ось що саме відбувається з мозком, коли тобі виповнюється 50. Зміни очевидні — Medonet. Старіння мозку — це природний процес, але якщо ним не опікуватися, деменція може розвинутися швидше. Треба регулярно тренувати розум, а також регулярно гуляти. Висипатися, харчуватися здорово, уникати шкідливих звичок. Записатися на курси в Університеті третього віку чи в книголюбний клуб. Встановити додаток для тренування мозку. Регулярно спілкуватися з людьми.
П’ятдесят — це момент, коли мозок каже: перевіряю, чи подбав ти про мій когнітивний резерв. Не підведімо його. Тобто — себе.