Барбара хотіла порозумітися з онуками в Лондоні, Єжи — зрозуміти свої улюблені канадські відео. Обоє переконалися, що вивчати мову після п’ятдесяти — це не «запізно», а «саме вчасно».
Барбара, 57-річна з Познаня, вирішила вивчати англійську за вечерею з лазаньєю з куркою. Вона поїхала до доньки Касі в Лондон, сиділи вп’ятьох за столом: Касі, зять Марк, онуки — 4-річний Патрік і 2-річна Лара, і вона, бабуся з далекої Польщі. — Раптом розмова перейшла на англійську. Малюки одразу пожвавилися. Зять теж, бо польською вміє сказати лише: «Чещч, як ше маш?». Всі сміялися, а я сиділа поруч і почувалася німою, — розповідає вона. Після повернення не шукала великих курсів. Почала з одного речення на день: «I am happy» і «Today was sunny». За кілька тижнів додалися короткі інтернет-відео з субтитрами, потім додаток, зошит зі словами. Через 1,5 року переглянула серію «Шерлока» без польського озвучення. Не говорить ідеально, але онуки її розуміють.
Єжи, 61-річний з-під Каліша, усе життя провів у дорозі як водій. Кілька років тому змушений був вийти на пенсію за станом здоров’я. — Завжди був у русі, а тепер мусив сидіти вдома. Щоб убити нудьгу, затримувався на YouTube. Натрапив на канал канадця, який будував дерев’яну хатину. Розумів, може, 10 відсотків, але ці відео повернули мене до життя, — розповідає він. Почав записувати слова: «roof», «logs», «winter». Через кілька місяців уже розумів цілі фрагменти. Через рік міг пояснити англомовному туристу, як доїхати до найближчого озера.
Сеньйори серед нас
Понад 14 мільйонів, майже 40% населення — стільки зараз у Польщі людей 50+. І буде ще більше. Ми живемо все довше, і сьогоднішні „п’ятдесятирічні” відрізняються навіть від тих, які були 10 років тому. Люди, які вже не молоді, хочуть пізнавати світ, відвідувати дітей, що проживають за кордоном (за даними GUS у 2023 році довготерміново мешкало там близько 2,3 млн поляків віком 20-40 років) і починати нову роботу. У Великопольщі регіональні програми підтримують старших мешканців у цих планах, наголошують на важливості навчання, активності, освіти й самостійності протягом усього життя.
Одним із інструментів може бути вивчення іноземної мови. Люди 50+ мають тут перевагу над молоддю, яку часто недооцінюють: вони більш систематичні й розуміють, для чого їм певна навичка, а завдяки життєвому досвіду краще розпоряджаються своїм часом. У Великопольщі вибір вивчення іноземних мов для сеньйорів широкий: від класичних стаціонарних курсів, онлайн-курсів до розмовних груп і мовних кав’ярень, і не лише на платній основі.
Найпоширеніші бар’єри та швидкі рішення:
«Не пам’ятаю слів». Відсутність мовних здібностей — це міф. Ключ до ефективного навчання — регулярність і часті повторення.
«Соромно говорити з акцентом». Акцент — це інформація про те, звідки ти, а не привід для сорому. У розмовних клубах акцент є у всіх.
«Не розбираюсь у технологіях». Достатньо телефону й одного застосунку для фішок; бібліотека або Університет третього віку допоможуть із встановленням.
Бар’єри є і будуть у наших головах, але чи варто дозволити їм керувати нашим життям?